Виступ Постійного представника України при ООН Сергія Кислиці на засіданні РБ ООН щодо жінок та дітей в умовах війни Росії проти України

Оригінал англійською. Переклад лише для інформаційних цілей.

Пане Голово, шановні члени Ради Безпеки, пані Виконавчий директор, брифери,

Я також визнаю представника режиму Путіна на постійному місці Радянського Союзу.

Хоча найбільш прийнятне місце для представників уряду Росії, мабуть, є в суді з воєнних злочинів, скоєних в Україні, оскільки сьогоднішня брехня представника Путіна передбачувано містить усе. Як кажуть цими днями тут, у Нью-Йорку: "Ми знаємо, що росіяни брешуть, тому що їхні губи рухаються". Нема про що писати додому, оскільки товариш навіть не показав себе, вийшовши із зали після такого ганебного виступу. У російській місії світиться світло, але нікого немає.

Пане Голово, Джордж Орвелл вважав, що тоталітарні режими та корупція мови тісно пов'язані.

Тепер я маю надіти навушники, щоб почути російську переклад наступних двох речень. Це важлива подія, що Рада Безпеки тепер розглядає російську війну проти України в рамках нового пункту порядку денного - "Підтримка миру та безпеки України". Я хотів би подякувати членам Ради Безпеки, які підтримали його запровадження”. [Я оцінюю почутий переклад як задовільний. І я дякую перекладачам ООН. Чим я зовсім не задоволений, так це тим, як російський дипломат у своїй заяві на початку засідання використовував російську мову, вкотре нав'язаючи іншу концепцію реальності". Затверджений пункт порядку денного звучить: "Підтримка миру та безпеки України". Це не "на Україні" - "на Україні", як спеціально маніпулював російський дипломат, і не якісь інші лінгвістичні фантазії російської місії.

Пане Голово, Мова, використана для назви, є винятковою для питань, пов’язаних з конфліктом, які здебільшого відносяться до "ситуацій" у конкретних країнах або "питань", що стосуються їх. Це визнання того, що мир та безпека України були порушені з-за кордону, і Рада Безпеки займатиметься цим питанням до їх відновлення. На додаток до листа Постійного представника України при ООН від 28 лютого 2014 року, адресованого Голові Ради Безпеки (S/2014/136) щодо загрози територіальної цілісності України у зв'язку зі спробою анексії Криму Росією, новий пункт порядку денного служитиме основою для дій Ради Безпеки у відповідь на російську агресію проти України.

Шановні колеги,

24 березня переважна більшість держав-членів ООН ухвалила резолюцію ГА "Гуманітарні наслідки агресії проти України". У цій резолюції вони, зокрема, вимагали забезпечити повний захист цивільного населення, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, зокрема жінок та дітей. Росія проголосувала проти, тим самим відкрито показавши, що вважає громадянське населення, включаючи жінок та дітей, можливою мішенню.

З початку свого вторгнення цей підхід підтверджується практично щодня. Лише минулого тижня у присутності Президента України Рада Безпеки розглянула питання про масові вбивства, скоєні російськими військами у місті Буча та інших містах та селах Київської області у період окупації у березні. За останній тиждень низка іноземних офіційних чинників, представників ООН та іноземних журналістів відвідали місця злочинів. Шок та обурення були основними реакціями тих, хто бачив убитих та закатованих, хто слухав зґвалтованих та пограбованих.

Розслідування лише почалося, але марність безсоромної спроби Росії зняти із себе відповідальність очевидна всім.

На жаль, Росія продовжує додавати все нові та нові пункти до списку своїх воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Україні. 8 квітня російські ракети влучили в залізничний вокзал Краматорська, де майже 4000 мирних жителів, здебільшого люди похилого віку, жінки та діти, чекали на евакуаційні поїзди із зони бойових дій. 52 особи, включаючи 5 дітей, було вбито. 109 було поранено, багато з них -важко. Багато про що говорить той факт, що російські спроби приховати сліди після удару були аналогічні тим, до яких Росія вдалася після збиття рейсу MH17 у 2014 році.

Перші тріумфальні повідомлення російської пропаганди, цього разу про "нанесення удару у скупчення українських військ на залізничному вокзалі Краматорська", було видалено одразу після появи інформації про реальні наслідки удару. Натомість, знову був запущений звичний фальшивий наратив про "українців, які вбивають самих себе". Це не переконає інших, і не допоможе Росії уникнути відповідальності. Довіра світу до Росії та її дипломатів мертва, як дверний цвях. Розслідування встановить усіх винних, і вони постануть перед судом.

Шановні колеги,

Такого розмаху звірств, від яких нині страждають українські жінки та діти, не було в регіоні з часів закінчення Другої світової війни. Подібно до своїх нацистських попередників, Росія почала політику винищення всього народу. Російським солдатам начальство дозволило вбивати всіх, хто називає себе українцем чи українкою, незалежно від того, ким вони є.

Дуже скромні, попередні та неповні дані, зафіксовані УВКПЛ, включають 245 жінок, убитих станом на 7 квітня. Стать 831 убитих дорослих наразі невідома. За даними наших урядових джерел, щонайменше 183 дитини було вбито та 342 поранено. Ця кількість жертв, обурлива сама собою, не включає жертв у Маріуполі. Досі неможливо встановити, скільки жінок та дітей було вбито та поранено там. У спробі приховати вбивства тисяч мирних жителів у цьому українському місті, яке знаходиться у облозі, та запобігти розголосу, подібному до Бучі, є повідомлення про те, що російські війська розгортають мобільні крематорії для спалювання мертвих тіл мирних жителів.

Знову ж таки, історичні асоціації легко простежуються. Нелюдська жорстокість російських загарбників перетворила життя мільйонів українських жінок та дітей на жахливий кошмар. Рятуючись від "російських визволителів", понад 4,3 мільйони біженців залишили Україну. Шість із половиною мільйонів людей стали внутрішньо переміщеними особами. Переважна більшість із них - жінки та діти.

Це наймасштабніше переміщення у Європі з 40-х років ХХ століття. Безпека жінок-біженців залишається предметом занепокоєння. Ми повинні зосередитися на тому, як захистити їх від сексуального насильства та торгівлі людьми як від трудової так і сексуальної експлуатації, а також ми повинні зосередитися на тому, як забезпечити фізичне та психологічне відновлення жертв. У зв'язку з цим хочу повідомити, що нещодавно в Україні було запущено спеціальну веб-сторінку safewomen.com.ua з інформацією про те, як захистити українських жінок та дітей від торгівлі людьми.

Шановні колеги,

Брифер з України надала вам приклади жахливих випадків цілеспрямованих репресій проти жінок-чиновників та жінок-активісток на окупованих територіях. Страта Ольги Сухенко, голови села Мотижин Київської області, разом із її чоловіком та сином – лише один із таких прикладів. Весь масштаб гуманітарних наслідків окупації Київської, Чернігівської та Сумської областей ще належить встановити. У той же час наявні дані нагадують про крайню вразливість жінок і дітей в умовах війни.

Виведення російських військ виявило докази неймовірних страждань із вбивствами, невимовними тортурами та сексуальним насильством, включаючи зґвалтування та каліцтва. Наприклад, зараз прокуратура розслідує випадок у Броварському районі Київської області, коли російський солдат убив місцевого жителя, а потім неодноразово зґвалтував його дружину в їхньому приватному будинку. Особу підозрюваного встановлено.

Наразі Генеральна прокуратура України спільно з органами попереднього слідства та установами охорони здоров'я запускає спеціальний механізм документування випадків сексуального насильства з боку російських військовослужбовців щодо українських жінок. Прокурори та слідчі також тісно співпрацюють із правозахисниками та неурядовими організаціями, які надають постраждалим жінкам медичну та психологічну підтримку.

Я хотів би повторити месседж, з яким мій президент виступив у Раді Безпеки тиждень тому. Ми готові до співпраці з міжнародними інституціями для забезпечення повного та прозорого розслідування. Важливо також, щоб органи ООН, включаючи "ООН-Жінки" та ЮНІСЕФ, зайнялися цими питаннями та забезпечили повноцінний моніторинг ситуації з жінками та дітьми в умовах війни Росії проти України.

Я також хотів би звернути увагу Ради Безпеки на те, що загарбники вже вивезли з України понад 121 тисячу дітей. Більше того, є інформація, що Росія розробила законопроєкт про спрощення та прискорення процедури усиновлення викрадених українських дітей як сиріт, так і тих, у кого є батьки та інші родичі. Більшість цих дітей були викрадені з Маріуполя до Донецька та російського міста Таганрога.

Ці дії грубо порушують статтю 7 Конвенції ООН про права дитини та статтю 49 Четвертої Женевської конвенції.

Пане Голово,

Українські жінки завжди були незамінною частиною вирішення криз та конфліктів. Неспровокована і невиправдана війна, розв'язана Росією, наголосила на цій ролі в уряді, бізнесі та громадянському суспільстві. З 2014 року жінки України все активніше беруть участь у порядку з денному щ питань жінкок, миру та безпеки, керуючись резолюцією РБ ООН 1325 та дотримуючись політики гендерної рівності. Україна першою з країн світу прийняла Національний план дій щодо виконання резолюції 1325 в умовах воєнного часу; також Україна ухвалила свій другий Національний план дій до 2025 року.

Жінки-активістки України активно просувають ініціативи, спрямовані на підтримку української армії, підвищення обізнаності населення та готовності до надзвичайних ситуацій, пов'язаних із війною. Український уряд та місцеві громади працюють разом.

Міністерство соціальної політики та Урядова уповноважена з питань гендерної політики створили мережу радників у всіх регіонах України для забезпечення ґендерно-чутливого реагування на всі ситуації, включаючи надзвичайні ситуації, подібні до цієї. Жінки України займають активну позицію на всіх рівнях громадської діяльності, місцевого самоврядування, місцевого гуманітарного реагування. Багато високих державних посад займають жінки, і вони домагаються повної відповідальності за теперішні скоєні воєнні злочини. Жінки України роблять вагомий внесок у забезпечення безпеки України, будучи військовослужбовицями та співробітницями правоохоронних органів, а також у лавах тих, хто підтримує мир, стоїть на захисті прав людини та прав жінок. Вони вимагають активного залучення у всі процеси, спрямовані на відновлення суверенітету та територіальної цілісності України та повернення миру на українську землю.

Пане Голово,

Насамкінець дозвольте мені навести ще один лист, який був оприлюднений в Україні кілька днів тому. Дев'ятирічний хлопчик пише своїй матері з нагоди Міжнародного жіночого дня. "Мама. Цей лист - мій подарунок тобі в Жіночий день 8 березня... Дякую тобі за найкращі 9 років мого життя! Велике дякую за моє дитинство! Ти найкраща мама на світі. Я ніколи не забуду тебе! Я бажаю тобі удачі на Небесах. Бажаю тобі потрапити до раю. Я теж намагаюся поводитися добре, щоб потрапити до раю. Цілую тебе, твій Толя". Це написав дев'ятирічний хлопчик із міста Гостомель Київської області. Мати якого була вбита російськими солдатами, коли вони намагалися втекти з окупованого міста машиною. Хлопчик залишався в машині, поки місцеві жителі не змогли врятувати його та відвезти до притулку. Такі листи не повинні бути написані. Якщо вони пишуться, це означає, що щось пішло не так, у тому числі і в ООН. Це означає, що її механізм підтримання міжнародного миру та безпеки не працює належним чином і має бути полагоджений, але чи можна його полагодити, доки Росії дозволено користуватися правами постійного члена? Якщо ми не зможемо зупинити Кремль, дедалі більше дітей ставатимуть сиротами. Дедалі більше матерів втрачатимуть своїх дітей. Сьогодні в Україні. Завтра десь інде. Кремль має бути зупинено. Заради майбутніх поколінь. Щоб врятувати їх від лиха війни. В Україні. І у всьому світі. Як це передбачено Статутом ООН.

Дякую за увагу.