Виступ Постійного представника України при ООН Сергія Кислиці з представленням проєкту резолюції "Агресія проти України"

Пане Голово, Генеральний секретар, шановні делегати!

Ми переживаємо визначальний момент для нашого покоління. Наше покоління – це покоління, яке наші попередники мали врятувати від лиха війни. Ось чому вони створили Організацію Об’єднаних Націй. Але сьогодні нам випадає завдання врятувати майбутні покоління.

Дозвольте мені прочитати такий текст. «Наша позиція полягає в тому, що які б образи не мала нація, наскільки б неприйнятним вона вважала статус-кво, агресивна війна є незаконним способом вирішення цих проблем або зміни цих умов. Може бути, що нація зіштовхується з надскладними проблемами, проблемами, які вимагають вжиття найсміливіших заходів, окрім війни. Усі інші методи – переконання, пропаганда, економічна конкуренція, дипломатія – за таких умов залишаються відкритими для потерпілої країни, але агресивна війна – заборонена. Ці підсудні особи справді вели агресивну війну, війну в порушення договорів. Вони нападали та вдиралися до своїх сусідів, щоб реалізувати зовнішню політику, яку, як вони знали, неможливо було забезпечити іншими заходами, окрім війни. І це те, в чому ми їх звинувачуємо або що пропонуємо їм інкримінувати». Кінець цитати.

Так сказав у своїй вступній промові на Міжнародному військовому трибуналі 21 листопада 1945 року в Палаці правосуддя в Нюрнберзі суддя Роберт Х. Джексон, Головний юридичний радник. І ці слова сьогодні я адресовую панам Путіну, Шойзі, Лаврову, Володіну, пані Матвієнко і, можливо, ще десяткам інших персон, але точно не тим громадянам Росії, які намагаються зберегти свою гідність.

Україна воює вже майже тиждень. Воює під бомбами та ракетами. Воює перед обличчям армад техніки та незліченних зграй ворогів. Вони прийшли на українську землю не лише для того, щоб убити нас. Не лише з метою змістити наш курс і пріоритети. Вони прийшли позбавити Україну самого права на існування. Вони прийшли «вирішувати українське питання», як заявляли їхні пропагандисти.

Просто зупиніться і подумайте, чи ці слова вам нічого не нагадують. Саме так, більше 80 років тому, інший диктатор намагався остаточно вирішити питання іншого народу. Він зазнав поразки, коли світ відповів рішуче і єдиним фронтом. Це не сталося миттєво, а зволікання коштувало десятків мільйонів людських життів. Чи готові ми зараз платити таку ціну? Чи все ж таки зараз настав час продемонструвати єдність мети і справ?

Ми цінуємо всі прояви єдності та солідарності з Україною. Я хотів би висловити вдячність усім державам-членам, які підтримують українців у їхній боротьбі за свободу.

Також я хотів би подякувати тим державам-членам, які прийняли українських біженців, переважно жінок та дітей. Понад півмільйона людей вже втекли від російських ракет і снарядів. Я не буду наводити всі факти нових воєнних злочинів і злочинів проти людства, які вчинили російські війська з часу мого попереднього виступу два дні тому. Цей список настільки довгий, що ми вийдемо за межі виділеного часу. Злочини настільки варварські, що це навіть важко усвідомити. Зіштовхнувшись із тотальним опором українців, режим Путіна розпочав широке застосування зброї невибіркової дії, такої як реактивні системи залпового вогню та авіаційні бомби, спрямовані на житлові райони.

Українці гинуть від російських балістичних ракет та термобаричної зброї. Лише вчора Київ, Харків, Житомир, Маріуполь, Мелітополь та багато інших українських міст і містечок зазнали потужних обстрілів, в результаті яких загинули десятки невинних людей, у тому числі діти. Україна глибоко шкодує, що студент з Індії став жертвою обстрілу з боку російських збройних сил у Харкові.

Висловлюємо глибокі співчуття Індії та родичам загиблого. Громадянин Китаю також отримав поранення в іншому українському місті через смертельні атаки Росії. Українські та іноземні громадяни стали заручниками російської збройної агресії проти України.

У Києві російські вбивці вдарили по міській телевежі, загинуло п'ятеро перехожих. Одна з ракет влучила в Меморіал Голокосту Бабин Яр – священне місце вшанування пам’яті тисяч євреїв, українців, ромів та представників інших етнічних груп, вбитих нацистами під час Другої світової війни. Яка гірка іронія, жертв нацистів вдруге вбивають сучасні послідовники нацизму. Як запитав Президент України: «Який сенс через 80 років повторювати гасло «Ніколи знову»?»

Вже зараз зрозуміло, що метою Росії є не лише окупація, це геноцид. 7-8 березня 2022 року Міжнародний Суд ООН проведе відкриті слухання у справі щодо звинувачень у геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації).

Крім того, прокурор Міжнародного кримінального суду вирішив розпочати відкриття офіційного розслідування ситуації в Україні. Неспровокована ескалація російської агресії проти України дає підстави вважати, що на території України продовжують коїтись злочини, які підпадають під юрисдикцію МКС. Поруч із ситуацією в Криму та на Донбасі, останні події свідчать про те, що війська агресора продовжують чинити військові злочини та злочини проти людяності.

Дорогі колеги, Хтось може подумати, спостерігаючи за кровопролиттям в Україні, що «це не моя війна». Це помилка. Зло ніколи не зупиниться, воно вимагає все більше і більше жертв. Якщо толерувати, воно просуватиметься все далі і далі. Проект резолюції є одним із будівельних блоків для спорудження стіни, щоб це зло зупинити. Зупинити в Україні і не пустити його далі. Стіни, яка захищатиме всіх вас, зокрема молоде покоління.

Шановні делегати,

Голосуючи сьогодні, ви також підтверджуєте відданість ваших країн Статуту ООН. Після голосування я запрошую вас, послів та представників, зайти до Індонезійського лаунжу та залишити свій підпис у цій маленькій блакитній книжечці, яку я тримаю в руках (Статуті ООН). Вона маленька, але вона глобального масштабу. Кожен голос за резолюцію і кожен підпис країни, яка проголосувала «за», був би історичним підтвердженням відданості Статуту. Дуже легко, пані та панове, підписати Статут у мирний час. Обов'язок – підписати, виконувати та залишатись відданим Статуту в час війни.

Тож прошу, підходьте в Індонезійський лаунж, напишіть назву своєї країни, якщо ви проголосували за дану резолюцію. І після того, як ви підпишете цю книгу, я передам її Генеральному секретарю для зберігання в його кабінеті, щоб у кожну мить Генеральний секретар отримував натхнення від свідчення, що переважна більшість націй все ще довіряє ООН та вірить у Статут ООН. Є один пан, дуже старий. Він народився на території, яка тоді входила до складу Угорського королівства. Через дев'ять днів він святкуватиме свій 102-ий день народження. Його звати Бенджамін Ференц. Бенджамін Ференц був слідчим військових злочинів, головним прокурором в одному з дванадцяти процесів у Нюрнберзі. Пізніше він став борців за верховенство міжнародного права та заснування Міжнародного кримінального суду. З дозволу автора відеозапису, я хочу продемонструвати вам його звернення. І я хочу, щоб ви слухали його дуже уважно. [Три слова: право, не війна. І якби ви могли це зробити, ви щодня б заощаджували мільярди доларів, які ви могли б використати для вирішення потреб усіх людей, які звертаються за медичною допомогою, студентів, які повинні платити за своє навчання. Усі проблеми можна було б вирішити, якби ми не витрачали наші гроші, щоб убивати людей, замість того, щоб допомогти їм. І це нинішня система. Тепер як ви можете це зробити?

На завершення я розповім вам, як це зробити, і принципи, якими я керувався: перший – ніколи не здавайся! другий – ніколи не здавайся! третій – ніколи не здавайся! Удачі! Бажаю вам всього найкращого в житті!] Будь ласка, проявіть повагу! Виявіть повагу до принципів Статуту ООН, повагу до Генерального секретаря, повагу до цього добродія, який відзначатиме незабаром 102 роки від дня свого народження.

Я закликаю всі відповідальні держави-члени підтримати проект резолюції!

Дякую!