Виступ Постійного представника України при ООН Сергія Кислиці під час дебатів ГА ООН з пункту порядку денного "Ситуація на тимчасово окупованих територіях України"
Лише виголошений текст є офіційним
Виступ
делегації України під час розгляду Генеральною Асамблеєю ООН пункту порядку денного "Ситуація на тимчасово окупованих територіях України"
(23 лютого 2021 р.)
Пане Голово,
Ваша особиста присутність на засіданні відповідає важливості питання та свідчить про підтримку Генеральною Асамблеєю пункту, який ми сьогодні обговорюємо.
Починаючи з 2014 року Генеральною Асамблеєю вже було прийнято дев'ять резолюцій, які підтверджують її відданість територіальній цілісності України та засуджують тимчасову окупацію територій України Росією.
Генасамблея не сприйняла та не сприйматиме російську мантру про те, що "питання Криму закрите".
Воно буде закрите тоді, коли російські війська підуть геть – так само, як одного лютневого дня вони залишили Афганістан.
Лише нещодавно під Вашим головуванням, Пане Голово, ми відзначили 75-ту річницю Організації Об'єднаних Націй і обговорили, як подолати ті виклики, з якими ми стикаємось.
На наш погляд, одним із висновків цієї дискусії є те, що деякі фундаментальні проблеми та розбіжності, що існували з часу створення ООН, залишаються незмінними.
Небажання деяких держав-членів виконувати свої зобов'язання за Статутом ООН, відсутність адекватної реакції на зростаючий рівень порушень та безкарність призвели до прецеденту із глобальними наслідками.
І тут я маю на увазі Російську Федерацію – державу, що продовжує свою збройну агресію проти України, Грузії та інших держав.
Одна цитата: «В основі невротичного погляду Кремля на світові справи лежить ... інстинктивне російське почуття незахищеності. ...
Вони завжди боялися іноземного вторгнення... І вони навчились шукати безпеку лише в терплячій, але смертоносній боротьбі за повне знищення суперницької влади, ніколи не шукаючи злагоди та компромісу з нею ».
Ви могли подумати, і цілком справедливо, що мова йде про сьогоднішню ситуацію.
Проте, цій цитаті вже 75 років.
Це частина відомої Довгої телеграми американського дипломата Джорджа Ф. Кеннана про нову стратегію дипломатичних відносин з Москвою.
І хоча Москва не є столицею держави, яка припинила своє існування 30 років тому, вона все ще є серцем тієї самої ідеології.
Ідеології, яку Російська Федерація принесла із собою, вступивши до ООН у 1991 році та розмістивши свою місію в тій самій будівлі, де раніше знаходилася радянська місія.
Наприкінці 1940-х років телеграма Кеннана надихнула Доктрину Трумена та зовнішню політику США з підтримки інших держав та поширення демократії по всьому світу.
Доктрина Трумена стала основою європейської та світової політики на противагу баченню світу Москвою.
Це мобілізувало економічний потенціал для стабілізації нестабільних націй та регіонів.
Це сприяло післявоєнному відновленню та висунуло програми модернізації на перший план зовнішньої політики.
Час доводить, що Росія продовжує шукати "безпеку лише в боротьбі за повне знищення сили суперника".
Два тижні тому, виступаючи з заявою з нагоди Дня російських дипломатів, міністр закордонних справ Лавров заявив, що Захід хоче, і я цитую, "щоб Росія була зручною територією для просування його інтересів у безпековій, економічній та соціально-політичній сфері. І з кожним днем ми бачимо, як ці спроби стають дедалі жорстокішими ". Кінець цитати.
Минуло 75 років, проте світогляд Кремля не змінився.
І чому б йому змінюватись, якщо муміфіковане тіло лідера більшовиків Леніна все ще виставлено на огляд перед Кремлем, а Сталін і з десяток комуністичних очільників і керівників КДБ поховані у його стін, за якими досі той же дух?
Ці заколотники, вбивці, садисти, організатори війн і геноцидів, але досі шановані новітніми більшовиками і сталіністами, опортуністами усіх мастей, не здатні прийняти демократичний шлях розвитку, накидаються на Захід за втрату Російської і Радянської імперій і белькочуть вдень і вночі про зло капіталізму, у той час як самі як наркомани залежать від наживи на можливостях, які надає західна ринкова економіка, та на власному населенні.
Шановний пане Голово,
20 лютого є днем початку тимчасової окупації Криму Росією; за кілька тижнів вона продовжила збройну агресію шляхом військового захоплення частин Донбасу.
У результаті, відповідно до останніх даних ООН, 13 тис. людей загинуло, у т.ч. понад 3 тис цивільних, десятки тисяч отримали поранення, майже 1,5 млн стали внутрішньо переміщеними особами.
20 лютого визнано днем початку Російської агресії.
Російське Міністерство оборони також визнало цю дату, випустивши медаль «За повернення Криму».
Ось фото цієї медалі.
Як ви можете побачити, на ній чітко вказана дата початку військової спецоперації Росії – 20 лютого 2014 року, задовго до т.зв. референдуму на півострові.
Я гадаю ми маємо запропонувати російському Міноборони нагородити російських дипломатів цією медаллю з тим, щоб кожного разу, коли вони повторюватимуть мантру про фіктивний березневий референдум у Криму, вони пам’ятали про лютневий день початку російської окупації, як це підтверджено самим російським міністерством оборони.
11 лютого відбулася довга дискусія щодо імплементації Мінських домовленостей у ході брифінгу РБ ООН.
Члени Ради відзначили погіршення безпекової ситуації внаслідок збільшення кількості російських збройних провокацій та постійного порушення режиму припинення вогню.
Було підкреслено, що Росія несе повну відповідальність за вбитих і поранених у конфлікті, який вона розпочала та продовжує підтримувати і підживлювати.
Між іншим, я хотів би подякувати Російській місії за її технічну роботу з ініціювання брифінгу РБ ООН, надаючи таким чином нам можливість висвітлити реальний стан справ.
Пан Кравчук, перший Президент України, Голова делегації України у Тристоронній контактній групі представив вражаючий список кроків, яких вжила Україна з метою пошуку шляхів, як вирішити міжнародний конфлікт у мирний спосіб.
Незважаючи на усі наші зусилля, робота ТКГ заблокована під різними приводами, і російська сторона відмовляється фіналізувати рішення, погоджені на експертному рівні.
Під загрозою опинилися додаткові заходи з посилення режиму припинення вогню від 22.07.2020 внаслідок триваючих провокацій збройних формувань Росії, у т.ч. з використанням озброєнь, заборонених Мінськими угодами.
Насправді, чого ми можемо очікувати від держави, чий заступник голови Держдуми Пьотр Толстой заявив минулого місяця у ході сесії ПАРЄ у Страсбурзі, що, я цитую, «Україна і Грузія втратили свої території назавжди»? Кінець цитати.
Що ми можемо очікувати від держави, яка у січні 2021 року організувала шабаш у Донецьку, назвавши його форумом «Російський Донбас», для пропагування інтеграції цієї частини території України до Росії?
Ми повністю переконані, що безпека залишається ключовим елементом деескалації.
Допоки 400-кілометрова частина державного кордону у зоні конфлікту залишається відкритою для вільного потоку озброєння і бойовиків з Росії, ситуація залишатиметься напруженою і хиткою.
Суверенний контроль України над кордоном має бути відновлений і персонал ООН з підтримання миру, як один з варіантів, міг би відігравати важливу роль з його моніторингу.
Пане Голово,
Донбас стає потенційним джерелом техногенної та екологічної катастрофи.
У 2018 році окупаційна влада припинила відкачувати воду з шахти «Юнком», де радянський уряд здійснив ядерний вибух.
Унаслідок цього радіація вже забруднює поверхню та підземні води.
Тому ми закликаємо до активної участі ООН у проведенні оцінки шкоди, завданої навколишньому середовищу на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Ми також занепокоєнні невиконанням окупаційною державою своїх зобов'язань відповідно до чотирьох Женевських конвенцій 1949 року.
Це питання є надзвичайно важливим під час пандемії COVID-19. Відсутність національного та міжнародного контролю на тимчасово окупованих територіях створює епідеміологічну загрозу не лише для місцевих жителів, а й для всього регіону.
Надзвичайно важливо постійно нагадувати Москві про її зобов'язання як сторони конфлікту.
Поки Росія заперечує свою роль у конфлікті, перспективи мирного врегулювання залишатимуться недосяжними.
Обурливими є численні заяви російських чиновників щодо нібито посередницької ролі Росії у процесі мирного врегулювання на Донбасі.
Росія в принципі не була і не може бути посередником у врегулюванні конфлікту, який вона розпочала і в якому продовжує брати участь з першого дня агресії.
Як стороні конфлікту, необраному члену Ради Безпеки ООН, який навіть не згадується в статті 23 Статуту ООН про склад Ради, Росії не можна дозволяти використовувати право вето.
Пане Голово,
Нинішні тенденції щодо ситуації в Криму добре відомі та в цілому їх можна охарактеризувати як погіршення у всіх сферах.
Ця Асамблея чітко висловилася щодо ситуації на півострові у своїх резолюціях щодо мілітаризації та прав людини.
На жаль, жодна з них не виконана Кремлем.
Навіть під час пандемії COVID-19 і всупереч резолюції Ради Безпеки 2532 (2020) окупаційна влада прагне знищити ідентичність українців та корінного населення півострова - кримських татар.
Росія вже перемістила до Криму 500 тисяч своїх громадян для зменшення частки етнічних українців та кримських татар. З початку окупації вже змінилося 25% складу місцевого населення.
Не викликає жодних сумнівів, що навмисно провокаційним є те, що напередодні сьогоднішніх дебатів російська окупаційна влада безпідставно знову заарештувала громадян України.
У ніч 17-го лютого були проведені обшуки в будинках активістів "Кримської солідарності" та "Кримського дитинства", що чітко вказує на політично мотивований характер дій окупаційної влади.
Росія може продовжувати удавати, що не порушує жодних міжнародних норм та принципів.
Проте, звіти Генерального секретаря ООН, УВКПЛ, ОБСЄ, їх місій, запрошених Україною, а також доповідь прокурора МКС стверджують протилежне.
Вони говорять правду фактами.
Якщо Росія не згодна з усіма згаданими резолюціями та звітами, вона повинна просто надати доступ до Криму Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні та Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ.
Доступ міжнародних організацій до тимчасово окупованих територій є також важливим для недопущення подальшої гуманітарної катастрофи.
Україна гарантує такий доступ на всій контрольованій урядом території і продовжує вимагати від російської сторони робити те ж саме на тимчасово окупованих територіях України.
Два тижні тому УВКПЛ направило ще один запит до Росії щодо забезпечення доступу до тимчасово окупованого Криму.
Давайте попросимо російського представника повідомити нам, чи збирається Москва надати такий доступ.
Ми знаємо відповідь, ми вже неодноразово чули її.
Для консолідації зусиль на міжнародному рівні ми започаткували новий формат - Кримську платформу.
Це спроба сприяти просуванню стратегічного бачення процесу визволення Криму, а також додати синергію до всіх відповідних процесів на різних форумах.
Платформа буде зосереджена на п’яти пріоритетних напрямах: політика невизнання; безпека; ефективність санкцій; захист прав людини, подолання негативного впливу тимчасової окупації Криму на економіку та навколишнє середовище.
Запрошуємо всі держави-члени приєднатися до цієї ініціативи.
Незабаром ми почуємо від російського представника стару пісню з неправдивими наративами про агресію проти України.
Проте, схоже, що Росія має проблеми з тим, як змусити власних громадян замовкнути.
Інакше, як ви можете пояснити той факт, що російському парламенту минулого року довелося внести зміни до Кримінального кодексу та інших законів і передбачити покарання штрафами та позбавленням волі за будь-які сумніви щодо належності Криму Росії.
І що цікаво – на державних службовців накладають штраф удвічі більший, ніж на звичайних громадян Росії.
Майте це на увазі, розмовляючи з російським чиновником.
Як писав Кеннан, «вся радянська пропаганда, що виходить за рамки радянської сфери безпеки, в основному є негативною і руйнівною. Тому боротися з нею за допомогою будь-якої розумної та дійсно конструктивної програми є відносно легко».
Пане Голово,
Україна запропонувала Росії вирішити будь-які існуючі суперечки в міжнародних судах чи шляхом спеціального арбітражу.
У Міжнародному суді Україна ініціювала справу проти Російської Федерації щодо тлумачення та застосування Міжнародних конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
У квітні 2017 року суд ухвалив рішення про тимчасові заходи у цій справі, які Росія продовжує ігнорувати, незважаючи на їх обов'язковість.
Невиконання рішення Суду відображено в резолюціях Генеральної Асамблеї, у тому числі під час цієї сесії.
Четвертий рік поспіль ми вимушені повідомляти вам про невиконання Росією своїх зобов’язань.
Серед останніх подій я зазначу, що 14 січня 2021 року Велика палата Європейського суду з прав людини винесла рішення щодо прийнятності міждержавних позовів у справі України проти Російської Федерації.
Справа стосується порушення прав людини в Криму з часу встановлення Росією контролю над цією територією.
Обидва суди відхилили заперечення щодо юрисдикції Росії.
Ми будемо продовжувати здійснювати юридичні дії, щоб притягнути Росію до відповідальності за порушення міжнародного права.
Пане Голово,
Я повертаюся до президента Трумена, згаданого на початку моєї промови.
З ним важко не погодитися: «У світі немає нічого нового, крім історії, яку ви не знаєте».
Дійсно, більшість речей у цьому світі, якщо не всі, є адоптаціями або копіюванням. Зрештою, цитата Трумена сама по собі є перефразуванням Біблії.
Сумнозвісна доктрина Брежнєва, запущена в 1968 році, фактично класифікувала "питання суверенітету як менш важливе, ніж збереження міжнародного соціалізму".
Це фактично означало, що вторгнення були неминучими, якщо Москва сприймала яку-небудь країну як таку, що потенційно ставила під загрозу цілісність тодішнього радянського блоку.
Загальновідомо, що доктрина Брежнєва була проголошена для виправдання радянської окупації тодішньої Чехословаччини та пізніше інтервенції в Афганістан.
Ця доктрина не зникла ані коли Брежнєв помер, ані коли його наступник з КДБ, Андропов, був похований під тією ж Кремлівською стіною поруч з Брежнєвим.
Потрібна була зміна політичного лідерства та «перестройка» Горбачова, щоб це змінити, що, зрештою, дозволило деокупацію Афганістану та виведення звідти радянських військ.
Сьогоднішня ідеологія Кремля не є нічим новим. У кращому випадку це оновлення тоталітарної ідеології Радянського Союзу.
Раніше цього місяця президент Путін сказав: "Ми не залишимо Донбас, незважаючи ні на що", ніби підкреслюючи, що Росія продовжить окупацію незалежно від того, що думає і говорить міжнародне співтовариство.
Яке знайоме відлуння колишніх радянських та російських вторгнень.
Дійсно, все нове – добре забуте старе.
Чи буде відкинуто нинішню доктрину Кремля, і що для цього потрібно, ще не відомо. Тим часом ми маємо продовжувати свою щоденну роботу, наближаючи день деокупації українських територій.
Пане Голово,
Україна вимагає від Росії припинити агресію, повернутися в міжнародно-правове поле та залишити окуповані нею території України.
Ми закликаємо міжнародне співтовариство посилити політичний та санкційний тиск на Росію, щоб вона припинила окупацію тимчасово утримуваних нею українських територій, звільнила військовополонених та політичних в'язнів та дотримувалась рішень міжнародних судів.
Ми впевнені, що спільними зусиллями ми не лише відновимо територіальну цілісність України, а й зміцнимо авторитет міжнародного права та повернемо мир та стабільність на європейський континент.
Часто кажуть, що історія пишеться чорнилом.
На щастя, російські окупаційні закони написані олівцем і можуть бути легко стерті.
Але нагадаю, що історія воєн пишеться кров’ю. І всіх відповідальних буде притягнуто до відповідальності.
Російська Федерація нестиме повну відповідальність за всі злочини, скоєні проти України та інших країн, на які вона напала, та їх громадян.
Я дякую вам