Виступ Першого заступника Голови Верховної Ради України Ірини Геращенко на відкритих дебатах Ради Безпеки ООН на тему: «Жінки, мир та безпека»

Пане Голово!

Дозвольте висловити вдячність головуванню Болівії за проведення відкритих дебатів за тематикою: «Жінки, мир та безпека». Хотіла б також подякувати Генеральному секретарю ООН Антоніо Гутеррішу та Виконавчому директору структури «ООН-Жінки» Фумзіле Мламбо-Нгкука за їхні виступи.

Хотіла б також відзначити, що Україна приєднується до виступу представника Європейського Союзу.

Ми вдячні за включення в тематичний звіт Генерального секретаря ООН інформації про заходи, що вживаються Українською владою з реалізації резолюції Ради Безпеки ООН 1325, зокрема щодо початку процесу імплементації національного плану дій.

Не можу не погодитись зі словами Генерального секретаря ООН про те, що 2020 рік стане тестом для наших зобов’язань в реалізації резолюції 1325.

Незважаючи на вже зроблене, ми маємо пришвидшити наші зусилля з реалізації основних пріоритетів вищезазначеної резолюції. Впевнена, що ООН володіє унікальними можливостями для виконання одного з основоположних завдань — «знову ствердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок та в рівність прав великих і малих націй».

Рівна участь жінок, їх доступ до призначення на високі державні посади та до процесів прийняття рішень на всіх рівнях мають основоположне значення для досягнення гендерної рівності. Це не лише закріплено в другій статті Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року, але і підтверджено в цілі 5 Цілей сталого розвитку.

Дані Спеціального доповідача з питань насильства проти жінок, а також Міжнародної організації праці лише підтверджують необхідність подолання розбіжності в рівні представлення жінок на всіх етапах прийняття політичних рішень та забезпечення рівної оплати праці для жінок.

Шановні члени Ради Безпеки,

В умовах триваючої вже п’ятий рік збройної агресії проти України, враховуючи, що саме жінки і діти найбільше страждають від війни, керівництво держави активізувало зусилля щодо ефективної імплементації резолюції 1325, забезпечення і захисту прав жінок.

Успішно реалізується Національний план дій з імплементації цієї резолюції на період до 2020 року, в рамках якого передбачена професійна підготовка кадрів з урахуванням принципу гендерної рівності, політика розширення участі жінок у миротворчих процесах, удосконалення системи захисту жінок і дівчат, постраждалих від конфліктів. Важливою складовою Національного плану є запобігання і протидія гендерно обумовленому насильству під час військових дій.

В рамках створення інституційного механізму для реалізації гендерної політики повноваження з її координації покладені на Віце-прем’єр-міністра України, запроваджено інститут Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, в багатьох регіонах нашої країни призначені уповноважені з питань гендерної політики.

На даний момент ми працюємо над розширенням участі жінок у політичному житті України. На жаль, жінки становлять лише 12 відсотків в парламенті та Уряді України, що, безумовно, недостатньо і не відповідає професійному потенціалу українок. У цьому зв’язку, вже зараз розробляються зміни до законодавства щодо запровадження гендерних квот, які вже ефективно спрацювали на виборах у місцеві органи влади.

У вересні Уряд затвердив Національний план дій щодо виконання рекомендацій, викладених в заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації стосовно жінок, який визначає конкретні заходи на період до 2021 року.

Триває робота над національною стратегією гендерної рівності в сфері безпеки і оборони.

У Збройних Силах України вже зараз понад 25 тисяч жінок проходять контрактну військову службу нарівні з чоловіками, з них 3400 — на офіцерських позиціях. Суттєво збільшилася кількість посад, на які вже дозволяється призначати військовослужбовців-жінок, забезпечено рівний доступ до військових звань. І цього року першій жінці-українці присвоєно звання генерал-майора медичної служби.

Пане Голово!

З кожним днем збройної агресії РФ проти України зростає число жертв серед мирного населення і військовослужбовців.

Я хотіла б особливо зупинитися на тій гуманітарній катастрофі, яку принесла війна, розв’язана проти України.

З 2014 року на Донбасі продовжують гинути жінки-військовослужбовці. Кілька днів тому була вбита 19-річна — солдат Олеся Бакланова. Раніше, в лютому загинула медична сестра Сабіна Галицька. В її автомобіль, який був чітко позначений як медичний, потрапила російська протитанкова керована ракета. Сабіні було лише 23 роки.

Скільки ще українок має загинути, захищаючи свою рідну землю, щоб зупинити спровокований Росією збройний конфлікт на Донбасі?

Величезною проблемою залишаються міни та вибухонебезпечні предмети, якими буквально начинені 7 тисяч квадратних кілометрів української території. За роки війни на Донбасі від них загинуло 92 жінки. Кілька днів тому поблизу окупованої Горлівки Донецької області від мін загинуло троє дітей.

Український парламент планує ухвалити важливий закон про розмінування.

Військова техніка, ресурси, в тому числі міни з маркуванням виробництва РФ, ввозяться з Російської Федерації через неконтрольовану 400 кілометрову ділянку українсько-російського кордону. Саме тому Україна наполягає на негайному введені миротворчої місії на Донбас під егідою ООН.

Миротворча місія з широким мандатом тимчасової адміністрації необхідна для попередження гуманітарної катастрофи, захисту цивільного населення, в першу чергу найбільш незахищених верств населення, а це жінки та дівчатка. Україна вітатиме широку участь жінок-миротворців в цій місії.

Мої основні зусилля як представника України на мирних переговорах в гуманітарній групі в Мінську були спрямовані на звільнення заручників. За роки війни нам вдалося звільнити або знайти 258 жінок, які перебували в заручниках незаконних проросійських бандформувань. Проте, на даний момент, ще 6 українок перебувають в полоні, 21 жінка вважається зниклою безвісти.

Півтори тисячі жінок залишилися вдовами і понад дві тисячі втратили своїх синів.

Багато хто з вас чули про Олега Сенцова, Сергія Глондаря, Узеїра і Теймура Абдуллаєвих, Володимира Балуха. А також інших 70 політв’язнів в тюрмах РФ і Криму та десятків на окупованій території Донбасу. Цих та багатьох інших заручників Кремля на окупованих територіях, в Криму і на Донбасі очікують матері, дружини, доньки, сестри, які не мають можливості бачити і спілкуватися зі своїми близькими.

Сьогодні Європейський Парламент нагородив Олега Сєнцова премією Андрія Сахарова. Ми вітаємо це рішення та закликаємо всіх членів ООН докласти зусиль для звільнення Олега Сєнцова та інших політв’язнів. Олег має отримати цю нагороду особисто, а не через посередників.

Як представник України в гуманітарній підгрупі в Мінську я робила десятки пропозицій Росії передати Москві громадян Росії, засуджених за тяжкі злочини в Україні, в обмін на політичних в’язнів Кремля. Такий гуманітарний жест полегшив би страждання сотні жінок та дітей. Проте Росія не надає відповіді на наші пропозиції, блокуючи питання звільнення заручників та політв’язнів.

До речі, масштабне звільнення ув’язнених з обох сторін, яке пропонує найближчим часом провести Україна, очікують не лише українки. Про це просять і громадянки Росії — дружини та матері російських солдат та найманців, затриманих в Україні і засуджених в Україні.

З метою визначення повного масштабу порушень прав людини, в тому числі і сексуального насильства, на окупованих територіях Криму і Донбасу, Україна наполягає на забезпеченні допуску спеціальних спостережних і гуманітарних місій ОБСЄ, ООН, МКЧХ.

Про факти сексуального насильства говорять звільнені полонені. Бойовики не гребують нападати і на місію СММ ОБСЄ. Рік тому представниця СММ ОБСЄ зазнала сексуальних домагань зі сторони озброєного бойовика, який заблокував її пересування. Злочин попередило лише втручання її колег з місії.

На завершення, пане Голово, дозвольте мені процитувати слова Макса ван дер Стула: «Людство століттями удосконалювало мистецтво війни. Ми все ще перебуваємо в зародковому стані, коли йдеться про досягнення миру». Саме тому, я вважаю, питання забезпечення миру — в будь-якій точці світу — є ключовим для забезпечення дотримання прав людини та сталого розвитку. Рішуче посилення ролі жінок у цьому процесі не тільки назріло, а й вимагає неухильного практичного втілення.

У наших з вами руках знаходиться унікальна можливість відмовитися від бюрократичних заяв і зробити практичні кроки до дотримання прав жінок, сприяти їх участі в мирних переговорах і в постконфліктній відбудові, а також забезпечити захист від сексуального та гендерного насильства. Закликаю невідкладно посилити цю роботу.

Дякую за увагу, пане Голово.