Діяльність в рамках ООН

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь в установчій конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, Міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський, головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 «Цiлi та принципи» Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

До 1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики.

За час свого членства в ООН Україна чотири рази обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948–1949, 1984–1985, 2000–2001, 2016–2017 рр.), шість разів — членом Економічної і Соціальної Ради (останній раз — на період 2010–2012 рр.), двічі — членом Ради ООН з прав людини (востаннє на період 2008–2011 рр.).

У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г. Й. Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генеральної асамблеї ООН. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К. Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.

Одним з найбільш важливих підтверджень визнання авторитету і ролі нашої держави на міжнародній арені, послідовності та неупередженості її зовнішньої політики, відданості принципам демократії та верховенства права, практичного внеску у розбудову миру та стабільності стало друге за часів незалежності обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2016–2017 рр.